"Крапка також є джерелом базового добра, його запобіжником або відправною точкою. Із цього споконвічного досвіду ми починаємо усвідомлювати базове добро. Для початку, коли є Крапка, це безумовно. Ви не можете сказати, чи це погано чи добре, але це так ".
"Ця основна людська якість - спроможність раптово відкритися - найкраща частина людського інстинкту. Ви знаєте, що робити негайно, зараз - що є фантастичним. Це те, що ми називаємо Крапкою, або базовим добром і безумовним інстинктом. Коли маєш інстинкт справжнього інстинкту, то не думаєш: просто відчуваєш, тут і зараз "
― Чог’ям Трунгпа
Цей мистецький проєкт був створений художником Темо Свірелі у співпраці з українською архітекторкою та дизайнеркою Юлією Біатовою спеціально для Art Kyiv Contemporary VII у Мистецькому Арсеналі, Київ (2012).
Назва проєкту відсилає до однієї з ключових концепцій тибетського буддизму, згідно з якою, кожна людина від народження наділена просвітленою природою — базовим добром (basic goodness). Протягом життя ми всі, свідомо чи ні, переживаємо миті раптового проблиску цієї природи. Саме ця мить, іскра, і є Крапкою (The Dot). Вона не є результатом інтелектуального зусилля чи мистецького жесту — вона просто трапляється.
У цьому проєкті Свірелі застосовує характерний для себе експозиційний підхід, який можна окреслити як "принцип синтаксису", коли художник грає зі своїми живописними полотнами, розбирає власні триптихи та диптихи — ніби розкладає їх на окремі слова або склади — і поєднує з новими полотнами та дзеркальними площинами. Важливі не лише самі полотна, а й простір між ними, ритм, паузи — як у живій мові. В творчості художника цей проект завершив перехід від мислення окремими картинами до мислення експозиційним простором, коли художнє послання структурується як речення, із окремих слів-полотен, де кожен елемент несе смислове навантаження.
"Крапка" (2003), олія, полотно, 120х100 см.
"Крапка" (2003), олія, полотно, 120х100 см та "Полювання на метеликів" (2003), перша частина триптиху, 130х85 см. Друга і третя частини триптиху були відхилені художником, бо привносили зовсім інший зміст в експозицію.
"Весна. Травень" (2001), олія, полотно, 200х145 см.
Дзеркала в поєднанні з живописом вибудовують портал в реальність "по той бік дзеркала".
Як розповідають учасники проекту, коли експозиція була майже завершена, Темо був незадоволений, бо відчував, що чогось бракує, це було майже те, що він хотів втілити, але не те. Відчувалась напруга. Раптом він схопив паперову червону серветку, яку хтось лишив на столі поруч, зім'яв її і приклеїв скочем на стіну - простір відкрився. Це була Точка (The Dot). Гепенінг лишився поза зором публіки, але це свідчення учасників проекту є дуже важливим.
"Ми хотіли створити витонченний ілюзорний простір, який буде спонукати глядачів до гри... Якщо говорити про гру, то гра позбавлена будь якої концепції. Точніше сказати, при наявності концепції гра неможлива, тому що гра не є спробою реалізувати заздалегідь задуманий план, а є захопленням, поглибленням в сам процес дії, коли ця дія відбувається. Під час гри думки відсутні. Ми знаходимося всередині процесу, безпосередньо стикаючись з якістю того, у що залучені. Той, хто грає, відчуває тільки фактуру і рух поточного моменту мить за миттю. І для мене як художника це переживання є головною цінністю, одночасно і шляхом, і метою".
— Teмо Свірелі
